Традиція збору і приготування живиці

Коли я вперше почув настанови що до того, як збирати та готувати живицю, то вирішив, що вони архаїчні і не для мене. Але живиця була моєю надією, то я й пішов своїм «науковим» шляхом, відповідно до моїх знаннь і досвіду. Доречі досвід був різний. Дещо я розумів у східних системах оздоровлення, та інших традиціях, які вже не використовуються в сучасній медицині. Але з живицею не складалося. Згодом, я повернувся до тих перших настанов, і зрозумів, до якої міри вони були простими і дієвими. Наведу їх дещо адаптованими з коментарями, які будуть з відступом, щоб було видно де головне, а де пояснення. Цей абзац з відступом, бо це – вступний коментар.

Перед тим, як вдатися до живиці по допомогу, варто поміркувати, навіщо це тобі, та що хочеш з того мати та виголоси молитвую твою.

Настанова «варто поміркувати …» здається дещо зайвою, бо ми вважаємо, що занадто розмірковуємо. Навіть вважаємо, що наші рішення чіткі та усвідомлені. Що стосується молитви, то як фізик за освітою, я розумів, що то чудово, але який в цьому сенс? Як виголошу слова, то що станеться?

Але, якщо замислитися, то, хіба як навчити папугу виголошувати слова молитви, то можна сказати, що він молиться? Чи розуміє що каже? Мабуть, молитва – то треба зібрати думки, та рухи почуттів, душі, і всього, що ти є, та спрямувати їх на обрану до обраної мети. І треба розпочати ту справу, і здійснювати її свідомо з належним зусиллям та терпінням. Варто зібрати і знання свої, і досвід, та здумати як для обраної мети краще вчинити. А ще добре обрати чим будеш керуватися, та чого триматися, щоб не втратити свій шлях. І треба того триматися завжди. Але й те добре, як обрати кілька слів, що в них буде чітко викладено чого прагнеш. Як треба буде мобілізуватись та швидко все згадати, то ті слова допоможуть. А ще добре, щоб слова ті були не тільки про особисту користь, але й про благо інших людей. Як будеш прагнути допомогти багатьом, то чесно зможеш звертатись по допомогу до інших людей. І буде такий час, коли ти зробив все, що залежало від тебе, і подолав всі труднощі, яки під силу було подолати людині. І ти отримав допомогу від друзів і незнайомих людей, і з вдячністю спрямував її на ту справу для якої допомогу просив. І все ж ти стикнешся з перешкодами, які людині неможливо подолати, і охопить тебе відчай і спустошення. І як побачиш, що немає більше тієї перешкоди, то пригадай подякувати, що була почута молитва твоя. Такою має бути молитва.

«Поміркувати, навіщо це тобі, та що хочеш з того» – швидкоплинний спалах думки ще не свідчить про те, чи вирішила людина щось для себе. Миттєве задоволення від розумового процесу так само швидко минає, як і настає. Зважене рішення народжується не раптово. Іноді варто записати, що хочеш та навіщо. Бо під тиском зовнішніх обставин, часто легше трошки змінити перше рішення, ніж долати перешкоди. Не зупинитися на півдороги можна, як чітко знаєш кінцеву мету. Долати перешкоди можна, коли знаєш, чому незворотній твій шлях.

Ліс, в який ти йдеш по живицю має дзвеніти силою. Корисна тільки та живиця, яку ліс віддав сам. Треба чітко уявляти, від якої хвороби та для кого ти шукаєш зараз цю живицю. Як для кількох випадків, то маєш мати для кожної окремий мішечок. Як станеться, то зрозумієш, в якій треба класти знайдену живицю. Розкажи лісові, навіщо ти прийшов, слухай його. Згадай молитву твою, коли знайшов живицю.

Останнє – найлегше для розуміння. Через молитву згадуєш все, весь досвід і обставини, навіщо ти. І розумієш чи це та живиця, заради якої ти пройшов шлях, або шукати тобі іншу. А як та, то вочевидь розумієш в який мішечок класти. Всі тварини мають інтуїцію, так влаштовано Природою. Сукупність знань, прагнення, досвіду, рухів душі піднімає інтуїцію людини на більш високий рівень, ніж у тварин. Звісно, як людина слухає себе і навколишній ліс.

Звернення до лісу – мимоволі направить тебе до кращих дерев, в кращі місця, де кращі умови для цілющих рослин. Неможливо ретельно оглянути кожне дерево в лісі, то треба відчувати.

«Та живиця, яку ліс віддав сам». Для потреб медичної промисловості на деревах роблять надсічки, та обробляють їх хімічними речовинами, щоб виділення соку дерев було найшвидшим. Це дуже примітивне і спрощене припущення, що весь сік дерева, який потрібен йому для життєдіяльності, і є цілюща живиця.

Для бізнесу та промисловості так зручніше. Є передбачувана собівартість і рентабельність. Одна сосна за літо може дати кілька кілограмів смоли.
Навпаки, можна не знайти живицю, яку ліс віддав сам. Не кожне дерево в лісі дає живицю. Та ы віддає набагато менше – частіше від 2 до 20 грам з одного дерева. Якщо за день вдалося зібрати 400-600 грам, то час витрачено не дарма. Але цінність «природної» живиці незрівняна з «промисловою».

Варто згадати гагачий пух. Його дивовижні якості привернули до нього великий бізнес-інтерес. Гаг стали вбивати за їх цінних пух. Але що дивно! Пух з мертвої гаги не володів тими ж властивостями, якими володів пух, який вона сама вискубувала з себе, щоб вистелити своє гніздо. Зараз гагачий пух в Норвегії збирають в бізнес масштабах, після закінчення періоду гніздування. У деяких випадках забирають весь пух, в деяких половину, залишаючи гагам іх пух, щоб вони повернулися в це гніздо наступного року. Так само і з живицею – цінна лише та живиця, яку ліс віддав сам.

Для виготовлення мазі, живицю можна розчинити в тваринному або рослинному жирі. Зазвичай беруть сітку – внутрішній жир тварин. Кожного разу маєш робити краще, ніж в попередній. Можливо Всесвіт все ж скінчений, але Вдосконалення – безмежне.

Я намагаюся коженого разу щось покращити. Дякую Богу в мене є моя спина, на якій я можу завжди перевірити ефективність. (Буває, що без труднощів ми не змогли б вирости))

Якщо на двох сусідніх партіях мазі зміни можуть бути не вочевидь, то на проміжку 2-3 партії покращення вже не викликють сумнівів.

 

Це мій досвід (та його частина, яку можу описати для початку). Якщо у Вас є свій досвід, можемо поділитися. Пишіть. Чесне спілкування завжди робить багатшими обох.